Словарь української мови (1924)/розрубувати
| ◀ розрубити | Словарь української мови Р розрубувати |
розруйновувати ▶ |
|
Розру́бувати, бую, єш, сов. в. розруба́ти, ба́ю, єш, гл. Разрубать, разрубить. Перетягли шнурками перину й одну подушку і сокирою розрубали як раз по половині. Левиц. Пов. 87.