Словарь української мови (1924)/розсвітити
Зовнішній вигляд
◀ розсвітатися | Словарь української мови Р розсвітити |
розсвітитися ▶ |
|
Розсвіти́ти, чу́, тиш, гл. Разжечь, заставить ярко горѣть. Запали в печі!… От вона розсвітила. Рудч. Ск. II. 62. Розсвітив йому свічку, аж з очей іскри летять. Ном. № 3978.