Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розсвітити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розсвітити
Берлін: Українське слово, 1924

Розсвіти́ти, чу́, тиш, гл. Разжечь, заставить ярко горѣть. Запали в печі!… От вона розсвітила. Рудч. Ск. II. 62. Розсвітив йому свічку, аж з очей іскри летять. Ном. № 3978.