Словарь української мови (1924)/розсердити
Зовнішній вигляд
◀ розсвітитися | Словарь української мови Р розсердити |
розсердитися ▶ |
|
Розсе́рдити, джу, диш, гл. Разсердить. На шальвію воду грію, на руту не буду: розсердила миленького, просити не буду. Чуб. V. 210.