Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розсердити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розсердити
Берлін: Українське слово, 1924

Розсе́рдити, джу, диш, гл. Разсердить. На шальвію воду грію, на руту не буду: розсердила миленького, просити не буду. Чуб. V. 210.