Словарь української мови (1924)/розстилатися

by Борис Грінченко

◀ розстилати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розстилатися

розстібати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розстила́тися, ла́юся, єшся, сов. в. розісла́тися, стелю́ся, лешся, гл. Степ почав розстилатись далеко, далеко і зеленів, скільки засягало око. Левиц. Пов. 369. Ой хрещатий барвіночку, розстилайся нижче, ой ти, милий чорнобривий, присунься ще ближче. Чуб. V. 181.