Словарь української мови (1924)/розстібати

by Борис Грінченко

◀ розстилатися

Словарь української мови Борис Грінченко Р розстібати

розстібатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розстіба́ти, ба́ю, єш, сов. в. розстебну́ти, ну́, неш, гл. Разстегивать, разстегнуть. Він розстебнув одежу. Левиц. Пов. 190.