Словарь української мови (1924)/розсучий
| ◀ розсупонитися | Словарь української мови Р розсучий |
розсякати ▶ |
|
Розсу́чий, а, е. Болѣе чѣмъ сучий. От розсучого сина! (брань). Рудч. Ск. II. 76.
| ◀ розсупонитися | Словарь української мови Борис Грінченко Р розсучий |
розсякати ▶ |
|
Словарь української мови — Р
розсучий
Борис Грінченко
1924
Розсу́чий, а, е. Болѣе чѣмъ сучий. От розсучого сина! (брань). Рудч. Ск. II. 76.