Словарь української мови (1924)/розчинати

by Борис Грінченко

◀ розчина

Словарь української мови Борис Грінченко Р розчинати

розчинатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розчина́ти, на́ю, єш, сов. в. розча́ти, зічну́, не́ш, гл. = Роспочинати, роспочати. Трохи згодом, оддихавши, Мирін знову розчинає. Мир. ХРВ. 87. Розчали робити хату. Константиногр. у. Розчав віяти зерно. Гн. II. 12.