Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розчумати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розчумати
Берлін: Українське слово, 1924

Розчу́мати, маю, єш, гл. Понять, уразумѣть. О. 1861. XI. Кух. 12. Він не розглядів і не розчумав нічого. Кв. II. 175.