Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розчурукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розчурукати
Берлін: Українське слово, 1924

Розчуру́кати, каю, єш, гл. = Розчумати. Поки ж то ми розчурукали та зупинились. О. 1861. XI. Кух. 33.