Словарь української мови (1924)/розчіплювати

by Борис Грінченко

◀ розчищати

Словарь української мови Борис Грінченко Р розчіплювати

розчіплюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Розчі́плювати, люю, єш, сов. в. розчепи́ти, плю, пиш, гл. 1) Расцѣплять, расцѣпить. Зачепила гаплик за гаплик, а тепер ніяк не розчеплю. Харьк. 2) Разнимать, разнять. Як дав же він мені молотьби, так і зуби розчіплювали. Г. Барв. 289.