Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розчищати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розчищати
Берлін: Українське слово, 1924

Розчища́ти, щ́аю, єш, сов. в. розчи́стити, щу, стиш, гл. Расчищать, расчистить. Стор. М. Пр. 67.