Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/роскаряка

Матеріал з Вікіджерел

Роскаря́ка, ки, об. 1) Дерево съ раздвоеннымъ стволомъ. Верба-роскаряка. Грин. III. 68. 2) Человѣкъ или животное, которое ходитъ, разставя ноги.