Словарь української мови (1924)/роспалювати
| ◀ роспалка | Словарь української мови Р роспалювати |
роспалюватися ▶ |
|
Роспа́лювати, люю, єш, сов. в. роспали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Разжигать, разжечь. Роспалити люльку. Кв. Своє серце распаливши.... Чуб. III. 21. Мене розбой распалив: хоть би батька, то б убив. Чуб. V. 741. 2) Растопить (печь), развести (огонь). Вона в печі роспалила. МВ. II. 25. Наймит роспалив багаття. Левиц. Пов. 109.