Словарь української мови (1924)/роспалюватися

by Борис Грінченко

◀ роспалювати

Словарь української мови Борис Грінченко Р роспалюватися

роспаляти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Роспа́люватися, лююся, єшся, сов. в. роспали́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Разгораться, разгорѣться. 2) Раскаливаться, раскалиться. 3) Разгорѣться, покраснѣть сильно. Роспалились у мене щоки. Г. Барв. 381. Чого се ти так роспалилась? Собака, чи вовк налякав? Г. Барв. 397. 4) Пылать, воспылать. Еней, таку уздрівши зраду, великим гнівом роспаливсь. Котл. Ен. Дуже палка натура нашого люду, швидко він роспалюється високим полом'ям, та що ж, коли й малесенький дощик може погасити те полом'я. О. 1862. IX. 29. 5) Войти въ азартъ; вспылить. Роспалився як оса. Ном. № 3410. Роспаливсь, як жаба до каченяти. Ном. № 3411.