Словарь української мови (1924)/роспитуватися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роспитуватися
Берлін: Українське слово, 1924

Роспи́туватися, туюся, єшся, сов. в. роспита́тися, та́юся, єшся, гл. 1) = Роспитувати, роспитати. Роспитуйся жаданих гостей. Чуб. III. 410. 2) Разспрашивать, разспросить другъ друга, выяснить что-либо совмѣстно. Ой ти п'єш, мене б'єш — роспитаймось: защо? Чуб. V. 118. Тут між собою роспитались. Котл. Ен.