Словарь української мови (1924)/ростина
| ◀ ростикати | Словарь української мови Р ростина |
ростинати ▶ |
|
Рости́на, ни, ж. Растеніе. Без неї (води) нема життя нічому живому — ні ростині, ні чоловікові. Дещо (1874) 60. Далі пішла вся ростина — росте, як з води йде. О. 1862. V. Кух. 31. Бог сотворив світ та покликав усіх до себе і почав землю ділити.... і чоловікові, і звірю, і птиці, і комашці усякій і землю, і воду, й ростину, і їжу указав. Драг. 14.