Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рочистий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рочистий
Берлін: Українське слово, 1924

Рочи́стий, а, е. Годовой, бывающій разъ въ году. Ішлося вже до Різдва. Рочисте свято клопотало кожну сем'ю. Мир. ХРВ. 255.