Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рубнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рубнути
Берлін: Українське слово, 1924

Рубну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. отъ рубати. 1) Рубнуть. Піди, зрубай тую билинку. — Первий раз рубнув — струснулася, другий раз рубнув — вона загула. Чуб. V. 707. 2) Заиграть съ жаромъ. Як граю „Долі“ або „Зради“, собаки виють під вікном. А як „Одарочки лихої“, або рубну іще якої.... О. 1862. X. 32.