Словарь української мови (1924)/рубок
| ◀ рубнути | Словарь української мови Р рубок |
рубонути ▶ |
|
Рубо́к, бка́, м. 1) Тонкое полотно. Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкі вибірає та кроїть та приміряє на панночку. МВ. (О. 1862. III. 39). Шила кошульку з тонкого рубку. Мет. 176. 2) Тонкій перкалевый или батистовый платокъ. Гол. Од. 27. Гол. III. 303. Шовковий пояс крижі покрив, тонкий рубок на всю голову. Чуб. III. 403. Увила головку в рубок тонесенький. Гол. I. 64. Ум. Рубо́чок, ру́бонько. Гол. IV. 441. Один рубонько — голову завивати, другий рубонько — дитятко повивати. Гол. II. 596.