Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рубонути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рубонути
Берлін: Українське слово, 1924

Рубону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно рубнуть. То розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище; то знов один одного тілько манили, а сами чигали, як би рубонуть да й закінчати зразу. К. ЧР. 167.