Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ружний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ружний
Берлін: Українське слово, 1924

Ру́жний, а, е. Относящійся къ ругѣ, идущій на содержаніе духовенства. Ружна земля.