Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/руїна

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
руїна
Берлін: Українське слово, 1924

Руї́на, ни, ж. 1) Развалина. Все осталось, все сумує, як руїни Трої. Шевч. 36. Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали козацької слави убогих руїн. Шевч. 149. 2) Разрушеніе, истребленіе. Чига його голодная погибель, що-день його руїна назирає. К. Іов. 39. 3) Разореніе. Бачили лихі свою руїну. К. Іов. 47.