Словарь української мови (1924)/рукав
| ◀ рука | Словарь української мови Р рукав |
рукавиця ▶ |
|
Рука́в, ва́, м. 1) Рукавъ. Сидить без обнови сиріточка, рученята сховавши в рукава. Шевч. 461. Як раз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Ном. № 7562. Сніг мов з рукава — сильный снѣгъ. Ном. № 625. Він би робив, та в його рукава болять — насмѣшка надъ лѣнивымъ. Ном. № 1095. 2) Тонкій конецъ ступицы, обращенный наружу. Сумск. у. 3) Часть начи́ння. Константиногр. у. Ум. Рукаве́ць, рука́вчик, рука́вочок, рука́вонько. Чуб. V. 606, 208.