Словарь української мови (1924)/рукомесниця
Зовнішній вигляд
◀ рукомесник | Словарь української мови Р рукомесниця |
рукомество ▶ |
|
Рукоме́сниця, ці, ж. 1) Ремесленница. 2) Мастерица. Та така дівка: сказано — до всякого шитва рукомесниця. Харьк. г.