Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ручити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ручити
Берлін: Українське слово, 1924

Ру́чити, чу, чиш, гл. = Ручитися. Я за його ручу. НВолын. у.