Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ручитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ручитися
Берлін: Українське слово, 1924

Ручи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Ручаться. Хто ручиться, той і мучиться. Ном. № 10661. Не ручись не то що за рідного батька, а за свою пазуху. Ном. № 6827.