Словарь української мови (1924)/ручитися

by Борис Грінченко

◀ ручити

Словарь української мови Борис Грінченко Р ручитися

ручиця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ручи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Ручаться. Хто ручиться, той і мучиться. Ном. № 10661. Не ручись не то що за рідного батька, а за свою пазуху. Ном. № 6827.