Словарь української мови (1924)/рушниця

by Борис Грінченко

◀ рушник

Словарь української мови Борис Грінченко Р рушниця

рушничок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рушни́ця, ці, ж. Ружье. Ой упала Бондарівна близько перелазу — забив, забив пан Каневський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Ум. Рушни́чка. Грин. II. 222. З рушнички золотої стріляє пташки. Гн. I. 169.