Словарь української мови (1924)/рядовий
| ◀ рядняний | Словарь української мови Р рядовий |
рядовик ▶ |
|
Рядови́й, а́, е́. 1) Обычный, обыкновенный. 2) Рядовой. Рядовий козак його доганяє. КС. 1884. I. 37. Ой ви, сотники і полковники і козаки рядовії. КС. 1882. XII. 513. 3) Очередной, слѣдующій по порядку. Рядову чарку піднести. Наламала паляниці, рядову підносить. Мкр. Н. 16. 4) = Рядняний. Ой посажу я дітей у рядову торбину. Чуб. V. 860.