Словарь української мови (1924)/рідний

by Борис Грінченко

◀ рідколісся

Словарь української мови Борис Грінченко Р рідний

рідно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Рі́дний, а, е. 1) Родной; родимый. Нема в світі правди — тільки рідна мати. Ном. № 9362. Товаришу, рідний брате, виклич дівчиноньку з хати. Мет. 76. 2) — край. Родина. Треба ратувать рідний край. Стор. МПр. 57. Ум. Рідне́нький, рідне́сенький. Як мати рідненька, то й сорочка біленька. Ном. № 9364.