Словарь української мови (1924)/різак
| ◀ різавка | Словарь української мови Р різак |
різанець ▶ |
|
Різа́к, ка́, м. 1) Рѣзецъ, рѣзакъ, большой ножъ. 2) Рѣзакъ, ножъ въ разныхъ машинахъ. 3) Родъ короткой серпообразной косы для кошенія камыша на днѣпровскомъ лиманѣ. Херс. 4) = Різачка. Рк. Левиц. 5) Раст. а) Stratiotes Aloides L. ЗЮЗО. I. 138. (Од різачки) варять і п'ють різак (росте в болоті). Грин. II. 318. б) — степови́й. Falcaria Rivini Host. ЗЮЗО. I. 123. 6) Кирпичъ изъ навоза для топлива. Він йому дав сажень різака. Верхнеднѣпр. у. 7)? Ой грайте же мі музичейки гудаком різаком. Гол. I. 324.