Словарь української мови (1924)/сало
| ◀ салмаш | Словарь української мови С сало |
салогуб ▶ |
|
Са́ло, ла, с. 1) Сало. Різать кабанів на сало. Стор. М. Пр. 60. Перчун придбав салів, не каятиметься — уторгує. Кобел. у. Угорск.: внутренній жиръ у свиньи, человѣка и нѣкот. др. животныхъ. 2) Дурне́ са́ло. Тупица, дуракъ. 3) Са́ло де́рти. Родъ игры у мальчиковъ: повиснуть, зацѣпившись за перекладину ногами, внизъ головой. 4) Зали́ти са́ла за шку́ру. Досадить, допечь кому. Не одному гарячого сала за шкуру зальємо. Стор. М. Пр. 45. 5) Ді́дове са́ло. Раст. Salvia verticillata. Шух. I. 22. Ум. Сальце́. Плямка собі сальце. Ном. № 1137. По чарці вип'ємо, сальця ззімо шматок. Гліб.