Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/самопотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
самопотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Самопоті́ти, почу, ти́ш, гл. Коптить, испускать копоть. Вона (лямпа) самопотить. Шух. I. 104.