Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/самоправець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
самоправець
Берлін: Українське слово, 1924

Самопра́вець, вця, м. Своенравный человѣкъ? Молодий баштанник був собі чоловік веселий та гордий, та щасливий, та немилостивий — себелюбець і самоправець. МВ. III. 103.