Словарь української мови (1924)/самоправець

by Борис Грінченко

◀ самопотіти

Словарь української мови Борис Грінченко С самоправець

самоприсуд ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Самопра́вець, вця, м. Своенравный человѣкъ? Молодий баштанник був собі чоловік веселий та гордий, та щасливий, та немилостивий — себелюбець і самоправець. МВ. III. 103.