Словарь української мови (1924)/самота
Зовнішній вигляд
◀ самосуд | Словарь української мови С самота |
самотека ▶ |
|
Самота́, ти, ж. Уединеніе, одиночество. К. ЧР. 426. Рудч. Чп. 253. На самоті́. Наединѣ. Кобза на самоті, схилившись на стіл, облився гіркими сльозами. Стор. М. Пр. 59. Самото́ю. Въ одиночку, одиноко. К. ДС. 14. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали. Гол. I. 17.