Словарь української мови (1924)/самохіть

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
самохіть
Берлін: Українське слово, 1924

Самохі́ть, нар. = Самохіттю. К. ЧР. К. Бай. 12. Як таки самохіть свою душу морити. Борз. у. Самохіть підставить під ярмо шию. Мир. ХРВ. 95.