Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сваволя

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сваволя
Берлін: Українське слово, 1924

Сваво́ля, лі, ж. Своеволіе. Добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя. Мир. ХРВ. 87. Синочку, Ясеньку, мене Кася не слухала, в сваволю вдавалася. Чуб. V. 727. 2) Своевольная женщина. Яка ж у тебе дочка-сваволя.