Словарь української мови (1924)/сваволя

by Борис Грінченко

◀ сваволити

Словарь української мови Борис Грінченко С сваволя

свайба ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сваво́ля, лі, ж. Своеволіе. Добра та ладу не було, а були тільки бучі, колотнеча та сваволя. Мир. ХРВ. 87. Синочку, Ясеньку, мене Кася не слухала, в сваволю вдавалася. Чуб. V. 727. 2) Своевольная женщина. Яка ж у тебе дочка-сваволя.