Словарь української мови (1924)/святенниця

by Борис Грінченко

◀ свят

Словарь української мови Борис Грінченко С святенниця

святець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Святе́нниця, ці, ж. Святоша. То святенниця ота черниця: було раз-у-раз Богу молиться та усе було каже: „хазяйство — про життя наше, а письмо святе — то про Бога, про душу“. Лубен. у.