Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/святець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
святець
Берлін: Українське слово, 1924

Святе́ць, тця́, м. 1) Святой. КС. 1882, XII. 625. 2) Придорожный памятникъ съ статуею святого.