Словарь української мови (1924)/свічколап
Зовнішній вигляд
◀ свічка | Словарь української мови С свічколап |
свічний ▶ |
|
Свічкола́п, па, м. Человѣкъ, снимающій въ церкви со свѣчей нагаръ, также гасящій ихъ; насмѣшливо: церковный староста. Рк. Левиц.