Словарь української мови (1924)/сельбище
| ◀ село | Словарь української мови С сельбище |
сельський ▶ |
|
Се́льбище, ща, с. Поселеніе, мѣсто поселенія. Поосідали хуторами і сельбищами ті запорожці. Стор. Наш Хорол — як городок — ледаченький, а як сельбище, — то прехороше. О. 1861. VII. 187.