Словарь української мови (1924)/сколотити

by Борис Грінченко

◀ сколотися

Словарь української мови Борис Грінченко С сколотити

сколотитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сколоти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Возмутить. Налетіли гуси з броду, склотили мені воду. Чуб. V. 90. 2) Взболтать. Котл. Ен. VI. 73. 3) Сбить (масло и пр.). 4) Встревожить, смутить. Побіг Сава попереду, а сколотив всю череду. Чуб. III. 376.