Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скончити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скончити
Берлін: Українське слово, 1924

Скончи́ти, чу́, чи́ш, гл. = Скінчити. Розступися, синє море, в своїй широкості, — нехай же я життя скончу в твоїй глибокості. Чуб. V. 295.