Словарь української мови (1924)/скорочувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скорочувати
Берлін: Українське слово, 1924

Скоро́чувати, чую, єш, сов. в. скороти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Укорачивать, укоротить. 2) Сокращать, сократить. Колись він сам прилетить, тугу серцю скоротить. Чуб. V. 277.