Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скорчити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скорчити
Берлін: Українське слово, 1924

Ско́рчити, чу, чиш, гл. Скорчить, скривить. Так йому руку скорчило.