Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/скрутінь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скрутінь
Берлін: Українське слово, 1924

Скру́тень, скру́тінь, тня, м. Пучекъ, скрученный пучекъ. Мнж. 192. Посеред ліса лежить скрутень заліза — хто найде, обмине (змѣя). Ном. № 102, стр. 293. Скрутінь бакуну. Вх. Зн. 64.