Словарь української мови (1924)/скручувати
| ◀ скручування | Словарь української мови С скручувати |
скручуватися ▶ |
|
Скру́чувати, чую, єш, сов. в. скрути́ти, чу́, тиш, гл. 1) Скручивать, скрутить, связать. Скрутити вас треба залізними обручами. Левиц. Пов. 322. 2) Сворачивать, свернуть. Скрутив цигарку. Харьк. 3) Поворачивать, поворотить. Скручують (гонять кружком) отару в коші. О. 1862. V. Кух. 30. 4) — го́лову, в'я́зи кому́. а) Свернуть голову, шею. Оттак я йому головку скрутив. Ном. № 939. Іди к чорту, а то я тобі й в'язи скручу. Г. Барв. 531. — чому́. б) Разбить, сломать что.