Словарь української мови (1924)/скручуватися
| ◀ скручувати | Словарь української мови С скручуватися |
скрушити ▶ |
|
Скру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. скрути́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Сворачиваться, свернуться. Дерево гадюкою скрутилось. Стор. М. Пр. 66. 2) Потерпѣть неудачи въ дѣлахъ, свихнуться. Хоч би я за пана пішла: як моя доля така, то й пан скрутиться, а як моя добра доля, то піду за п'яницю, то й п'яниця поправиться. Ном. № 1663. 3) Только сов. в. Околѣть, умереть. Марк. 56. 4) Только сов. в. Сойти съ ума, обезумѣть. Гріх осиковою палкою бити і скотину, і людей, бо зараз скрутиться. Чуб. I. 76. 5) Безл. Прійтись плохо, тяжело. Ей, чоловіче, скрутиться тобі! от яконом буде бить. Рудч. Ск. I. 167.