Словарь української мови (1924)/славетник

by Борис Грінченко

◀ славетний

Словарь української мови Борис Грінченко С славетник

славити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Славе́тник, ка, м. 1) Славный, прославленный человѣкъ. Чому славетникам, тим шейхам, тим емирам так, як йому, Бог жизні не являвся? К. МХ. 17. 2) Въ прежнее время: мѣщанинъ. Нема її в славетників-міщан. К. ПС. 61. Наші крамарі-славетники. К. ЦН. 220.