Словарь української мови (1924)/слизити

by Борис Грінченко

◀ слизик

Словарь української мови Борис Грінченко С слизити

слизнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Слизи́ти, зю́, зи́ш, гл. 1) Дѣлаться скользкимъ. Шлях слизить після мряки. Канев. у. 2) Течь, сочиться. См. Слезити. Ота свічка, то хоч би вона тобі слизила, так ані трохи. Канев. у.