Словарь української мови (1924)/слуп
Зовнішній вигляд
◀ слуква | Словарь української мови С слуп |
слупик ▶ |
|
Слуп, па, м. 1) Столбъ. Харьк., Кіев. Подол. 2) Полоса воловьей выдѣланной шкуры вдоль спины, идущая на подошвы. Волч. у. Ум. Слупе́ць, слу́пик, слу́пчик.